Вона не мала сил кохати

А він не мав кохання щоб любити

Та не розбити києм міцні чари

Що ними одне одного зв’язали

Святу любов сховати у труні! –

Яке безглузде щастя – Ні!

Вони не будуть більше жити

Ті не розквітлі, мертві квіти.

Той сад, що ним вони ходили

Заповнили буряну дикі хвилі

І ті птахи, що солодко співали

У інший край давно повідлітали…

Вона сама кохає своє небо

А він в собі шукає сонця меду

Та пута коло них не розв’язати

Вони самі удвох закрилися за грати.

10.05.02